«Завершується Ювілей і зачиняються Святі Двері. Але двері милосердя нашого серця завжди залишаються навстіж відчиненими»
«Милосердя і нещасна» («Misericordia et misera») так назвав Папа Франциск свого Апостольського листа, яким підсумовує проведення особливого року – Року милосердя і благодаті, а також дає настанови на майбутнє.
Назву листа «Милосердя і нещасна» обрано за мотивами Євангелія від Івана про зустріч Ісуса з перелюбницею. За словами понтифіка, ця історія вказує на шлях, яким ми покликані прямувати у майбутнє, вона є «іконою» милосердя, яким слід і надалі жити, незважаючи на те, що закінчився Святий Рік.
Найважливішими підсумками Року Милосердя стало наступне: Папа вирішив, що відтепер усі священики отримують повноваження відпускати гріх аборту, продовжив мандат «місіонерів милосердя», заохотив проводити ініціативу «24 години для Господа», ствердив законність і правосильність сповіді у священиків, приналежних до «Братства святого Пія Х», наадав про те, що подружжя є великим покликанням, а краса родини залишається незмінною, всупереч альтернативним пропозиціям.
«Прощення є найвидимішим знаком любові Отця, який Ісус бажав об’являти протягом всього Свого життя. Нема такої сторінки Євангелії, що могла б бути вийнятою з-під цього наказу любові, що сягає аж до прощення»
Святіший Отець зазначив, що дар прощення пробудив у серцях перелюбниці та грішниці почуття того, що вони «нарешті звільнені», і це супроводжувалося величезним почуттям щастя. Під час зустрічі з перелюбницею, яку, згідно із законом Мойсея, було засуджено до каменування, Христос повернув законові його первісний намір, адже у центрі перебуває не закон і законна справедливість, але Божа любов: нужда гріха була огорнута милосердям любові, навіть якщо й залишається стан слабкості задля гріха, її перевищує любов, яка дає змогу дивитися вперед та жити по-іншому.
«Під час цього Святого Року Церква зуміла увійти у слухання та з великою силою досвідчила присутність і близькість Отця, що завдяки діянню Святого Духа вчинило ще очевиднішим дар і доручення Ісуса Христа щодо прощення і тепер прийшов час замислитися над тим, як вірно, радісно та з ентузіазмом і надалі прямувати вперед, щоб зазнавати досвід багатства Божого милосердя».
Щоб зберегти особливий стан милосердя, слід користати із дарів – Святих Тайн, які збагачують нас милосердям, оздоровляють, зокрема Тайна Покаяння та Оливопомазання.
Не менш важливими є проповіді, до яких Папа Франциск закликав сумлінно готуватись, бо передавати впевненість у тому, що Бог нас любить – це не вправляння в риториці, але передумова вірогідності священичого служіння. А також не менш важливим є читання Святого Письма та його поширення.
Значна частина Апостольського листа присвячена Святій Тайні Примирення, в якій ми відчуваємо обійми Отця, Який виходить нам назустріч, щоб повернути нам благодать знову бути Його дітьми. Папа звертається із закликом до священиків з великою дбайливістю готуватися до служіння сповіді, закликаючи їх бути свідками Божої ніжності, привітними для всіх, далекоглядними й готовими супроводжувати вірних на дорозі покаяння, великодушними у роздаванні Божого прощення. Свята Тайна примирення потребує наново віднайти своє центральне місце в християнському житті.
«Силою цієї вимоги, аби не було жодних перешкод між проханням про примирення та Божим прощенням, відтепер і надалі надаю всім священикам, силою їхнього служіння, юрисдикцію давати розрішення тим, які скоїли гріх аборту»
У наш час, якому серед різних криз притаманна також криза родини, важливо, щоб слово утішаючої сили досягло наші сім’ї. Дар подружжя є великим покликанням, а краса родини залишається незмінною, незважаючи на численні тіні й альтернативні пропозиції. Але також не слід забувати про те, що кожен носить із собою багатства й тягарі своєї історії, що вимагає, насамперед з боку священика, уважного, глибокого й далекоглядного розпізнавання, аби кожен без винятку міг конкретно почуватися прийнятим Богом.
«Завершується Ювілей і зачиняються Святі Двері. Але двері милосердя нашого серця завжди залишаються навстіж відчиненими. Ми покликані спричинятися до зростання культури милосердя, яка ґрунтується на відкриванні дару зустрічі з іншою особою».
Свого Апостольського листа Святіший Отець завершує згадкою про те, що на нас завжди спочиває погляд милосердних очей Пресвятої Божої Матері, заохочуючи покладатися на Її Материнську допомогу і наслідувати Її постійне заохочення споглядати на Ісуса, промінне обличчя Божого милосердя.
За матеріалами: radiovaticana
